загрузка...

Поиск по сайту

История Приазовья

Статьи по истории

Эссе по истории

Антиквариат

Литература

Сообщения история

География

Доклады ОБЖ

Биология

Физика и астрономия

Історичне есе про творчість знаменитого поета Гете

Іоганн Вольфганг Гете, герой нашого історичного есе – славнозвісний німецький поет рубежу XVIII – XIX століть. Літературознавці акцентують на незрівнянній змістовності та індивідуальній неповторності творчості знаменитого поета Гете, та унікально високо оцінюють його літературні твори.

Саме моральний, а не фізичний, стан свободи є істинним – у цьому Гете погоджується з Шиллером.

Серед інших видів творчості чільне місце у надбаннях Гете посідають драматичні твори, яким і присвячується наше історичне есе.

Прикладом того, як знаменитий поет Гете виражав себе у своїй творчості, може слугувати трагедія «Егмонт». У ній ціннісну позицію самого автора висловлює граф Егмонт – він відкидає фаталізм, жорстку детермінованість людської волі зовнішніми обставинами. Світ розкривається героя у вигляді особливих цінностей, які існують, на жаль, поки що тільки для небагатьох людей. Ці уподобання роблять його нестандартною особистістю. Він просто не сприймає для себе «ворогів роду людського”: різні світоглядні забобони і страхи, невігластво, необмежену владу монархічного деспотизму, нетерпимість і догматизм.

Граф виражає також ідею ентузіазму. Він володіє найшляхетнішими почуттями та переживаннями – вірою у вищу справедливість, кохання, творчість, що дають йому в фіналі змогу неначе приєднатись до найвищого сенсу буття і при цьому відчути його у своїх безпосередніх почуттях.

У своїй творчості знаменитий поет Гете пропонував сучасному йому суспільству шлях естетичного виховання людства, поступової, тобто еволюційної гуманізації суспільства. Краса є шляхом до свободи. Красу чистого кохання та природу як мету ідеальних прагнень на противагу звичайному існуванню людини влади виражає Клерхен. Вона втілює для героя світ свободи, протилежний світові політики, світ тепла й ніжності – на противагу самотності та відчуженості.

Клерхен розкривається як первозданне природне створіння, безпосереднє, безумовне та істинне – на противагу світові вторинному, книжному, світові страху та умовностей сусідів, несправжньому світові. Клерхен могла б дати герою можливість досягти найвищої мети – розв’язати персональну загадку життя героя, індивідуальну для кожного, повернутися до природи, до «істини та простоти дитинної».

Гете змальовував внутрішній світ духовно вільної людини, яка перебуває в постійному розвитку, розвивав ідею духовної самодостатності індивіда. Егмонт відповідає авторській позиції. Він сам через страждання та смерть вибирає душевну гармонію й повноту життя – на противагу глибокому невдоволенню собою, і через це наповнює свою особистість та досягає утвердження життя, естетики гармонійного просвітлення.

Підкреслимо у нашому історичному есе про творчість знаменитого поета Гете, що його Егмонт дозволяє життю іти своєю чередою. Автор підкреслює через появу перед фіналом Фердінанда, що досягти стану повної свободи може не окремий індивід, а лише рід у своїй сукупності. Герой належить до людського роду як цілісності, а відтак може по-справжньому любити людей. Індивід смертний, але рід безсмертний, тож герой готовий до смерті, передаючи свою індивідуальну естафету іншій людини, а відтак людському роду. Оскільки розум спрямований у нескінченність, то само створення не підвладне скінченому, емпіричному .

Через героя та сюжетну побудову у своїй творчості знаменитий Гете утверджує свою мрію про “справжню культуру”, в царині якої нація і окремий індивід відчули б себе духовно розкріпаченими і повернули б собі втрачену єдність з природою, але вже на вищому, духовному рівні.

Продовжуємо наше історичне есе про творчість знаменитого поета Гете. Гете використовує для авторського вираження ідеї такий елемент сюжету як «примирюючий фінал». Така естетика катарсису Гете. Призначення такого фіналу – примирити пристрасті після того, як трагедія збудила “страх і співчуття». Так смерть героя стає апофеозом, що навіть не потребує зображення страти, бо призначення фіналу твору – звеличення цінності життя.

Твори творчості знаменитого поета Гете також насичені підтекстами, алюзіями та крилатими інтертекстуальними висловами, піснями. Слова несуть на собі функцію семантичних центрів, символів; ремінісценції минулих подій, досить розширені розповіді про них, лейтмотиви часто зустрічаються у тексті (свобода, цінність життя, справедливість, поклоніння).

У даному творі Гете, на відміну від творів драматургів-попередників, багато побутових подробиць. Вони надають діям героїв ефект правдоподібності та природності, попри їхні часто розгалужені та безадресні філософські промови, сентенції.

Наше історичне есе про творчість знаменитого поета Гете завершується. Але треба назвати ще одну форму вираження авторської свідомості у творчості знаменитого поета Гете – мова персонажів. У Гете це довгі монологи, насичені сентенціями. Адже мова головних героїв драматурга риторична. Це часто монологічні філософські декламаційні тиради – Гете створював їх, вкладаючи в уста героїв власні розсуди. Ще одна з форм вираження авторської свідомості – дискусії персонажів навколо понять – ідеологічних центрів (наприклад, свобода та підданство). Мова усіх героїв також повністю індивідуалізована.

Завершуючи наше історичне есе про творчість знаменитого поета Гете. Авторська свідомість у творчості знаменитого поета Гете також реалізується, в афоризмах, сентенціях, в умовиводах. Мова героїв, діалоги та монологи насичені ними. Особливо яскраво це проявляється у довгих монологах, коли автор, фактично, вкладає в уста головного героя свої думки та ідеї, які стосуються свободи особистості.

Загрузка...